Ведьмин форум ссылки
FAQ  FAQ   Search  Search   Memberlist  Memberlist   Usergroups  Usergroups
 
Register  ::  Log in Log in to check your private messages
 
Ведьмин форум Forum Index » ВЕДЬМИНЫ ИНСТРУМЕНТЫ, ГАДАНЬЯ, ТРАВКИ » Куколки

Post new topic  Reply to topic Goto page Previous  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8  Next
 Куколки « View previous topic :: View next topic » 
Author Message
Nakinski
PostPosted: Sat May 15, 2010 10:05 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 26 Nov 2009
Posts: 82
Location: Питер

Дамы, подскажите,а что наговривать на воду,когда куклёнка делаешь?А то с частями человека работала уже,хочется с водой-моя всё таки стихия...
_________________
Приворот, разворот, мордоворот, от ворот поворот, шиворот навыворот.
Back to top
View user's profile Send private message
Sovelu
PostPosted: Wed Jun 09, 2010 2:03 am    Post subject: Reply with quote



Joined: 05 Oct 2009
Posts: 660
Location: Белая Церковь

Лихорадки, они же Лихоманки, они же Трясовицы - это злые демоны болезни в облике женщин-сестер. Слово "лихорадки" происходит от слов "лихо радеть", то есть действовать в чей-нибудь вред, заботиться о ком-нибудь, со злобным намерением, с лихостью; другие названия; лиходейка, лихоманка ("манья"-приведение, "манить"-лгать).
По приданиям демоны-лихорадки залетают в дом через трубу ночью и вселяются в людей, начинают их трясти, расслаблять их суставы и ломать кости. Измучив одного "Лихорадка" переходит в другого. Согласно славянской мифологии, создал лихорадок злокозненный чернобог из грязи, болотной жижи и колючек репейника. Летом богатырь Перун загоняет злых лихорадок в адские глубины огненные, потому в это время людям они не опасны. А с началом зимы, когда Перун засыпает, Чернобог насылает их вновь на род людской. Как начинает быть день короче ночи, нужно начинать беречься их. Например защитных кукол делать.
В народе существует множество преданий и поверий о лихорадках. Сестры могут ходить по земле, как все вместе, так и в одиночку. Могут залетать в дом через печную трубу или вентиляционное окно. Могут окликивать людей с улицы ночами, кто отзовется во сне заболеет. Упоминаются случаи, когда людям удавалось погубить или поймать и заточить лихорадку. Наверное поэтому количество демониц в разных местах называется разное. Чаще всего, говорится о том, что числом их 9, 12, 13, хотя есть варианты и по 40, 77.
Повелевает сестрами-лихорадками старшая сестра по имени Кумоха- демоница весенней простуды.Остальные двенадцать сестер во всем ей послушны. Всем остальным народ дал тоже имена. Лихорадки в своих названиях описывают те муки, которыми каждая из них терзает больного.
1. Трясся (Трясавица) - от глагола "трясти".
2. Огнея, или Огненная: она производит внутренний жар.
3. Ледея, или Озноба (Знобея, Знобуха) словно лед, знобит род человеческий, и кого она мучает не может и в печи согреться.
4. Гнетея- она ложится у человека на ребра, гнетет его утробу, лишает аппетита и производит рвоту.
5. Грудица или Грынуша-ложится на груди у сердца, и причиняет хрипоту и харканье.
6. Глухея или Глохня - налегает на голову, ломит ее и закладывает уши, от чего больной глохнет.
7. Ломея, или костоломка: " Аки сильная буря древо ломит, такоже и она ломает кости и спину".
8. Пухнея - пускает по всему телу отек (опухоль).
9. Желтея, Желтуха - эта желтит человека, "аки цвет в поле".
10. Коркуша, или Корчея - ручные и ножные жилы сводит, то есть корчит.
11. Глядея - не даст спать больному (не позволяет ему сомкнуть очи)
12. Невея (мертвящая), огнеястра - она всех проклятее, и если вселится она в человека - он уже неизбегнет смерти. (это та самая плясавица, то есть Иродиада, ради которой была отрублена глава Иоана Крестителя).
Для защиты от сестриц-трясовиц, злых лихорадок делали одноименных куколок. Ставили их на припечек или связывали шнурком и вешали около печной трубы. Считалось, что лихорадка, влетев ночью в дом начнет осматриваться в поисках жертвы, увидит куклу, узнает себя в ней, в нее и вселится вместо кого то из домочадцев. Поэтому, поработавших свой сток куколок сжигали по весне на Сараки или Чистый четверг или на Благовещенье , освобождая дом от негатива.
Одевали лихорадок покрасивше, поярче, чтобы кукла точно понравилась болезни-демонице. А если все же в доме кто то заболевал, хозяйка уговаривала куклу освободить человека от болезни, начиная дополнительно украшать ее одежду и делать подношения. Когда добрые уговоры не помогали, хозяйка могла бранить ее, обещая выставить на улицу, где холодно и голодно, или пугать, что бросит в печь.



http://www.livemaster.ru/topic/30476
_________________
Был ветер, и камни стонали.
Как связаны холод и звёзды...
Но замерло всё на лезвии взгляда.
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Синица
PostPosted: Thu Nov 25, 2010 4:35 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 24 Aug 2009
Posts: 3972
Location: Украина

Нашла на просторах Интернета.. заинтересовалась-то уже давно, но вот сегодня приду домой, точно какую-нить куколку еще сварганю..

Лихорадки (Лихоманки, Трясовицы)

о которых писалось выше..






Кукла Бессонница
Из квадратных кусков ткани создавали куклу Бессонницу, набивая ее успокаивающей травой и приговаривая: «Сонница-бессонница, не играй с моим дитятком, а играй этой куклой».
Это магическая колыбельная кукла Бессоница. Когда без видимой причины начинал плакать младенец, мать, чтобы успокоить его и защитить от злых духов, быстро сворачивала из 2 лоскутков ткани куклу-оберег и клала ее в колыбель, приговаривая:
Сонница-бессоница, 
Не играй моим дитятком, 
А играй этой куколкой.

Такая кукла оставалась в доме навсегда. Чтобы изготовить Бессонницу, берут 2 приблизительно одинаковых по размеру носовых платка или 2 лоскута не очень плотной ткани такого же размера.




Мартинички
Раньше эти куклы являлись неизменным атрибутом обряда «закликания» весны, в которых в основном участвовала молодежь и дети. Кукол вязали парами: из белых ниток – символ уходящей зимы, из красных – символ весны и жаркого солнца. Такие пары куколок развешивали на ветвях деревьев.
Имели эти куколки и второе значение. С рождением ребенка в семье неразлучная пара свадебных кукол чуть раздвигалась в стороны, давая место куколке на родительском плече. С каждым ребенком в семье родительские плечи раздвигались шире. Сколько детей, столько и куклят на плече свадебной пары. На первый взгляд куклята так, пучок ниток, но для семьи они имели особый смысл. Красовалась неразлучная пара со своим потомством в красном углу избы под иконами. В 19 в. в возрасте до 5 лет как девочки так и мальчики носили только длинную полотняую рубаху, поэтому и куколки эти изготавливались без обозначения пола, имея только общие признаки человека: голову, руки, туловище.
В 60-х гг. 20 в., когда символическое значение заместилось декоративно-художественным восприятием образов, стали делать куколку-девочку и куколку-мальчика. Они различаются так: косы и платья с фартучками у девочек и короткая прическа и ноги (штаны) у мальчиков. Конечно и цвета ниток стали намного разнообразнее.
Кукла из ниток
Такая кукла прекрасно подходит для игры в деревню и для кукольного домика (фиг. 22); годится она и для “рождественских яслей” и для украшения елки.
Материал:
—25 г тонких прочных шерстяных ниток (как правило, этого достаточно для двух кукол);
—штопальная игла;
—кусок картона, например, 9 ¥ 11 см;
—лоскутик сукна, нитки и иголка, чтобы сшить платье;
—немного ниток другого цвета для волос.
Последовательность изготовления:
В два приема намотайте нитки на картонку по ее длине— см. фиг. 23 а, — причем число витков в каждой части должно быть одинаковым (например, 40). Это будут голова, туловище и ноги. Пропустите внизу под каждой частью нитку и завяжите бантиком (ноги), как на фиг. 23б.
Вверху пропустите нитку под обеими частями и свяжите их вместе узелком. Снимите “навой” с картонки.

Голова: скатайте клубочек из непряденой шерсти или из ниток, просуньте его под верхний узелок и расправьте витки так, чтобы клубочек не просвечивал (см. фиг. 24 а). Вденьте в штопальную иглу довольно длинную нитку.
Прямо под “головой” обмотайте несколько раз вокруг “шеи”. Нитку не обрезайте.

Руки: намотайте нитки на картонку по ее ширине, в один прием, количество витков такое же, как выше, — например, 40. Перехватите полученный моток с обеих сторон ниткой и завяжите ее бантиком, а затем снимите
“навой” с картонки.
Проденьте руки сквозь туловище прямо под головой.
Длинную нитку (ту, которой обматывали шею) обмотайте крест-накрест вокруг груди куклы, а затем вокруг талии— см. фиг. 24 б и 24 в. Закрепите нитку несколькими стежками и обрежьте ее. Ладошки и стопы: снимите бантики, просуньте вместо них вязальный крючок, палочку или что-нибудь в этом роде, несколько раз обмотайте пучок шерстяной ниткой и закрепите ее (см. фиг. 25).
Кукла готова!






Зернушка (Крупеничка)
Простая на внешний вид куколка - зернушка, но изготовленная с большой любовью, имеет глубокий символический смысл. Ее обычно дарили на Коляду, Рождество и иногда на праздники, связанные с урожаем. Кукла обязательно наполнялась зерном, желательно пшеницей или зерном всяких сортов одновременно, чтобы урожай был богатым на все виды зерновых культур. На Руси каша долгое время была основным видом питания, так как зерно имеет мощную жизненную силу, легко усваивается, доступно для взращивания на территории славян. Коли именно земля дает урожай - родит значит, то и образ, дающий этот урожай, женский.
Кукла делалась из мешковины. Небольшой мешочек наполнялся зерном, при этом женщины всегда пели песню или читали молитву. К туловищу-мешочку приделывалась голова без лица, повязывалась платком и тесьмой-пояском (с магическим орнаментом: вода, земля, зерно, солнце). Кукла - зернушка помогает человеку верить в удачный год, а вера помогает человеку сотворять все необходимое для чудо-жизни.
Первоначально Крупеничка хранила высокоценные и редкие семена будущего урожая – семена гречихи. Гречиха – культура достаточно капризная, но очень ценная, поэтому отношение к ней было особым. К концу Х1Х века для наполнения стали использовать пшено, горох, пшеницу. Появились Зерновушки и Горошинки. Эта кукла – старинная насыпная игрушка.
В основе заготовки тряпичной куклы могла быть обычная ветошь, а могло быть зерно (тогда она называлась «Зернушкой»), или зола, взятая из так называемого родового зольника.
Материал для работы:
1. Лоскут льняного холста или двунитки для тела 25 х 20см. – 1 шт.
2. Лоскут яркой ткани для юбки (понёвы) 10 х 20см. – 1 шт.
3. Лоскут светлой ткани в мелкий рисунок для рубахи 10 х 25см. - 1 шт.
4. Лоскут темной ткани для душегреи 10 х 40см. - 1 шт.
5. Треугольный лоскут яркой однотонной ткани для косынки ½ 30 х 30см. – 1 шт.
6. Тесьма под косынку – 10 см.
7.Тонкое шитье под косынку – 10 см.
8. Шитье или кружево, или яркая полоска ткани 7 х 10см. для фартучка – 1 шт.
9.Тесьма для пояса – 40см.
10.Гречка или пшеница – 600 гр.
11.Нитки красного и белого цветов.
12.Иголка.
13.Ножницы.
Как сделать куколку:
1. Берем в руки лоскут из двунитки. Складываем его пополам, соединяя длинные стороны вместе, и прошиваем красными нитками швом «назад иголка» или другим прочным швом, отступая 0,5-1см. от края.
2. Делаем донышко у мешочка. Для этого собираем верхний край гармошкой. Ширина складки гармошки 7-10мм. И прочно закрепляем той же ниткой, которой шили на расстоянии 0,5-1см. от края. Нить обрываем.
3. Выворачиваем мешочек на другую сторону и расправляем. Насыпаем в него крупу, уплотняем, постукивая куколкой о поверхность стола.
4. Перевязываем мешочек красной нитью четное количество раз, оставляя в хвостик 1,5-2см. Получился мешочек с хвостиком.
5. Берем светлый лоскут ткани, оборачиваем вокруг тела, соединяя сзади внахлест, закрепляем рубаху сверху крепкой белой ниткой.
6. Берем лоскут яркой ткани и обворачиваем на том же уровне, что и рубаха. Следим за тем, чтобы стык рубахи остался сзади под поневой, а полы ее – спереди на расстоянии от 2см. друг от друга. Закрепляем белой ниткой.
7. Берем материал для фартучка, повязываем его спереди навыворот .
8. Опускаем фартучек и сверху повязываем поясок.
9. Берем лоскут темной ткани и скатываем плотно на его концах трубочки – руки.
10. Надеваем душегрею так, чтобы внизу руки имели естественную длину, а верхний край был примерно на одном уровне с головой. Перевязываем душегрею в месте предполагаемой шеи, где край поневы.
11. На голову Крупенички пришиваем белой ниткой тонкое шитье.
12. Поверх шитья пришиваем красивую тесьму.
13. Сверху на голову повязываем платок. Концы его должны завязываться сзади куколки.





Кукла Купавка
На праздник Ивана Купалы делали на крестообразной основе куклу Купавку, наряжали в женские одежды (рубаху, сарафан, пояс). На руки Купавки вешали ленточки — заветные девичьи желания, потом их отправляли плыть по реке. Ленточки, плывущие по реке, забирали с собой несчастья и невзгоды.
Купавка - кукла одного дня, бытовавшая в Рязанской, Тульской, Владимирской и Калужской губерниях. Купавка олицетворяла начало купаний. Ее сплавляли по воде, и тесемки, привязанные к ее рукам, забирали с собой людские болезни и невзгоды — такое значение придавалось очистительной силе воды. Это кукла праздников Аграфены Купальницы и Ивана Купала (6 и 7 июля нового стиля).
Кукла “Купавка”- это обрядовая кукла одного дня, бытовавшая в Рязанской, Тульской, Владимирской и Калужской губерниях. “Купавка” олицетворяла собой начало купаний. Её сплавляли по воде, и тесёмки, привязанные к её рукам, забирали с собой людские болезни и невзгоды – такое значение придавалось очистительной силе воды. Эта кукла праздников Аграфены Купальницы и Ивана Купала. Порядок изготовления “Купавки” очень прост. (См. Приложение, рис.3)Две палочки разной длины связывают крест – накрест. На верхней части креста укрепляют голову из светлой ткани, набитой ветошью, этой же тканью обтягивают руки куклы. Фиксируют ткань на шее, руках и поясе куклы. Привязывают лямки сарафана из яркой ткани. Надевают на куклу юбку, платок, повязывают пояс, а на руки привязывают тесёмки из ткани. Так как эта кукла летняя, её принято украшать травой, живыми цветами, зелёными веточками.
Технология изготовления
1. Подготовьте две палочки разной длины.
2. Свяжите их крест-накрест.
3. На верхней части креста укрепите голову из светлой ткани, набитой ветошью, этой же тканью обтяните руки куклы. Зафиксируйте ткань на шее, руках и поясе куклы.
4. Привяжите лямки сарафана из яркой ткани.
5. Наденьте на куклу юбку, платок, повяжите пояс, на руки привяжите тесемки из ткани.
Так как кукла летняя, ее принято украшать травой, живыми цветами, зелеными веточками.




Кукла День-Ночь
День и Ночь — куклы-обереги жилища. Бытовали они в Пензенской и Тамбовской губерниях, а также в Поволжье. Это две совершенно одинаковые куклы, но одна выполнена из белой ткани (День), а другая — из синей (Ночь). Днем выставляли вперед светлую, а ночью — темную. Куклы связаны одной ниточкой и представляют собой единую цельную композицию.
Этих кукол очень легко сделать своими руками. Для этого понадобятся только два одинаковых по размерам квадрата ткани синего и белого цветов, ветошь, синие и белые нитки.
Технология изготовления
1. В центр квадрата ткани выкладывается ветошь для набивки головы.
2. Квадрат ткани складывается по диагонали, формируется голова.
3. Отделяется голова, шея туго перехватывается нитками в тон.
4. По бокам формируются руки: уголки загибаются внутрь, завязывается пояс — также в тон ткани. На голове куклы крепится нитка — повязка (тоже в тон).
5. Вторая кукла делается точно так же, но из ткани и ниток другого цвета.
6. Из синей и белой ниток скручивается шнурок.
7. Сине-белый шнурок привязывается сзади к повязкам на голове кукол.
Куклы «День и Ночь» готовы. Теперь можно выбрать в доме место для этого оберега. Обязательное замечание: этим куклам, как и всем традиционным, не рисуют лица.







Коляда
Коляда - славянский праздник зимнего солнцеворота и, видимо, одноименное божество. Зимний солнцеворот приходится на 25 декабря. А праздник Коляды справляют с 25 декабря по 6 января (Велесов день). Праздник Коляды иначе называют Даждьбожий день или Карачун.
Празднование Коляды происходило с 25 декабря/7 января (Рождество Христово) по 6/19 января (Крещение Господне). В это время наблюдались самые сильные морозы, по древним поверьям совпадающие с разгулом нечистых духов и злых ведьм. Празднование Коляды своим весельем и оптимизмом выражало веру древнерусских язычников в неизбежность победы добрых начал над силами зла. Чтобы помочь Коляде победить и отогнать злых духов, праздновавшие его день жгли костры, пели и плясали вокруг них.
С Колядой проходили все рождественские колядки. Эта кукла - символ солнца и добрых отношений в семье. Она представляла собой дородную женщину, одетую во все новое и нарядное. От ее имени колядующие желали счастья и благополучия. Пели радостные, прославляющие хозяев песни.
В некоторых местностях колядки заканчивались возле костра с пожеланиями блага себе и близким и сжиганием Коляды. С ее приходом в доме поселится счастье, мир и согласие между членами семьи.
Кукла Коляда изготавливается из спила дерева. В мешочках, подвешенных к поясу, находÿтся хлеб и соль. За пояс заткнут веник, которым Коляда отгоняет нечистую силу.
Основа куклы - обязательно берёза. Размер 12-15 см. К поясу привязвны веничек, чтобы выметать все неприятности, и мешок с солью.



Всё стащила с сайта http://www.rukukla.ru/
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Шэд
PostPosted: Thu Nov 25, 2010 6:41 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 30 Oct 2008
Posts: 762
Location: Лесное озеро

Sovelu
Reina
Большущее спасибо за вклад! пожалуй,последую примеру Рейны и сделаю себе еще одну куколку.
_________________
фигаро тут - фигаро там
Back to top
View user's profile Send private message
Змеюшка
PostPosted: Thu Nov 25, 2010 6:54 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 27 Feb 2010
Posts: 2465
Location: из верхней части нижнего города

И у меня желание возникло куколку сделать ))
_________________
Back to top
View user's profile Send private message
Синица
PostPosted: Fri Nov 26, 2010 10:22 am    Post subject: Reply with quote



Joined: 24 Aug 2009
Posts: 3972
Location: Украина

А я вот скоро в новую комнату въезжать буду.. хочу оформить всё "под себя" - такой возможности у меня еще никогда не было.. а куколки всякие тут, по-моему, шикарный вариант.. Кстати. Вот нюанс.. берегини, как и желанницы, делаются традиционно без использования ножниц. А у меня ткань вся большими кусками.. руками рвать ее нереально.. неужели нельзя просто отрезать кусок?. И, кстати, еще вопрос. Кукла, ладно, допустим, без ножниц и иголки делалась. А одежду для нее можно же вырезать и шить, вышивать? Я для своей желанниці, например, от большого лоскута ткани отрезала лоскут поменьше всё-таки ножницами.. и, кстати говоря, работает она у меня на "ура", несмотря на это..

Вот, кстати говоря, для сестричек-украинок статейка еще интересная (ну, понятно, она для всех, просто переводить, звыняйтэ, долго, так что кто украинский знает, тот досконально все пойметSmile) :

Народна лялька-мотанка – оберіг наших душ

Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ...

У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.

До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, напочатку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів.

Також у волинських селах ще донедавна зустрічалися обряди «проводів русалок», що їх здійснювали на Зелені свята. Під час цього обряду жінки танцюють із солом’яними ляльками в руках. Очевидно, в давні часи ці ляльки символізували душі померлих, тим більше, що вважалося, що русалками стають діти та незаміжні дівчата, які вмерли наглою або насильницькою смертю.

Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення.

Також у традиційних обрядах народів Європи прослідковується тісний зв’язок процесу виготовлення ляльки з продовженням роду та ритуалами родючості. Колись на всій території, що її нині вчені-дослідники називають «Старою Європою» -- від Карпат до Північної Італії – існував культ Великої Праматері, яка народила все суще, яка береже життя і оновлює його. Образ Богині ми зустрічаємо на критських амфорах, і при розкопках Трипільської культури, в священних космогонічних піснях, які дійшли до нас під назвою «колядок» і у веселих новорічно-маланкових переодяганнях… Все це – відгомін древнього праєвропейського культу Великої Богині, єдиної в трьох лицях – Діви, Матері і Баби – прародительки всього живого на Землі і матері всіх людей. Подібні обряди можна зустріти і в деяких племен Африки та Американського континенту.

Наприклад, у деяких місцевостях Європи раніше – а подекуди й дотепер – здійснювали на честь закінчення жнив такий обряд: виготовляли спеціальну ляльку, закладали у неї останній зрізаний колос або останній сніп з поля, і потім цю ляльку зберігали на почесному місці в домі, до наступного урожаю.

В деяких регіонах України теж зберігся подібний обряд. «Куклою» на Черкащині та Київщині називали в народі жмут стиглого колосся, останній, який залишають на вижатому полі і закручують за рухом сонця. Це робиться, аби наступного року теж був добрий врожай.

...Але є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації…конопляні2

Найдавніші ляльки з тканини – це коптські ляльки з вовни, знайдені під час розкопок стародавніх поселень у Єгипті. Цікава деталь цих ляльок – відкрита спіраль на місці обличчя.

Спіраль – це один з найдревніших символів вічності і безконечності буття, символ родючості й нового народження у всіх народів Землі. Спіраль – це і символ Ріки Життя, у якій пливуть люди, народи, в якій з’єднуються Мікрокосм окремої людської долі і Макрокосм цілого Всесвіту. Вже зараз вчені прийшли до висновку, що спіраль – це схематичний образ власне самої еволюції Всесвіту, динамічний аспект буття, який відображає водночас плинність і вічність.

Цікавим є також те, що в основу виготовлення української ляльки-мотанки теж покладена спіраль, але про це – мова попереду…

Варто також згадати про вузлову ляльку в традиціях інших народів. Наприклад, в багатьох регіонах Росії – від поморської Півночі до степів Кубані – теж до наших днів збереглося мистецтво виготовлення ляльки-мотанки, з незначними відмінностями у формі від її української посестри; десь їх називали «желанница» (вважалося, що така лялька, без обличчя, сприяє виконанню бажань), десь – так само, як і в Україні «берегиня». Виготовляли і більш «спеціалізовані» ляльки: «зернушку» – на добрий урожай, «сонницю» -- щоб дитячий сон був міцним і здоровим, «долюшку» -- молодій нареченій на щасливе подружнє життя… Знаходять ляльки в похованнях і на Північному Кавказі. Відмінність їхня від української – незначна різниця у формі хрестоподібного візерунка на обличчі. Якщо в ляльки з Дніпра це яскраво означений солярний хрест, то скажімо, в кавказької її сестри – це швидше ромб, візерунок якого відсилає нас до трипільського символу врожайності та жіночого начала. В Середній Азії теж знали ляльку-мотанку, і теж із хрестоподібним візерунком на обличчі.

Очевидно, така спорідненість бере початок від скіфів, бо чому ж інакше такі схожі між собою ляльки, що їх знаходять у похованнях на Кавказі і в Середній Азії – і чому ці ляльки такі подібні до своїх українських сестер? Очевидно, що про просту випадковість тут не йдеться…

З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була. Це дуже нагадує про традицію, яка існувала в Древньому Римі, де з глини виготовляли лари – символічні фігурки-зображення предків, і римлянин завжди возив їх із собою, і де б він не був – з ним були його предки, його земля і потужний захист всього роду…

В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки.

Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкуруч, щоб «зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба (до цих пір така народна «пустушка» називається «куклою»), і для дитини це була і іграшка, і заспокоєння, і перший образ, який вона сприймала. І разом з тим, така «кукла» несла енергію любові, яка незримо формувала в майбутній людині підсвідоме ставлення до предків, до роду, до землі, яка її народила.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок – це теж зразок обрядової магії, адже мак – це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак-видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

Древні народи вважали, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людино, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може влетіти дух живої істоти.

Марко Грушевський у своїй фундаментальній праці «Дитина у звичаях та віруваннях українського народу» дає ґрунтовний опис ляльки-мотанки як дитячої іграшки.

Зокрема, він пише про один із способів виготовлення мотанки: «Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її в полотнинку, зав’яжуть як вузлик, ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке, як очіпок у молодиці чи стрічка в дівки. Як висохне, вив’язують, наче молодицю, хусткою, або як дівці, вичешуть кіску з прядива, і узявши за лоб, ззаду заплетуть її з кісниками і стрічками. У вузлик-голівку, на місці, де він зв’язаний і де буде у ляльки шия, втромлюють коротеньку паличку або ще більше обмотують її, щоб було за що зачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей і живота. Рук немає, лише рукави й уставки приробляють і керсет одягають. Далі на поясі намотують мотузку чи прядива тісно і ним прив’язують спідницю, запаску чи плахту, попередницю чи фартух. Майструючи, співають пісень, дівчата – весільних, а молодиці – «Неньки» абощо».

Лише з останньої скупої фрази можна бачити, що виготовлення ляльки, супроводжуване спеціальною обрядовою піснею, було свого роду магічним актом, спрямованим на добру долю, подружню злагоду, щасливе весілля, гармонію в родині. Марко Грушевський, будучи священиком, звісно, в силу свого сану і світогляду, зупинився виключно на іграшковій суті мотаної ляльки, цілком ігноруючи її обрядову, сакральну, магічну суть.

Серед українських традиційних ляльок унікальним особливим явищем є ляльки Київщини, Полтавщини і Черкащини. Саме тут збереглася ота древня сакральність в образі. Тут мистецтво виготовлення ляльки зберегло сакрально-магічні ознаки ще до 70-х років ХХ століття.

В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше – майстриня) змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності (знову ми зустрічаємо спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки!), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.

Коли голівка готова, майстриня нарікає майбутню ляльку тим іменем, яке буде символізувати її призначення. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після того ляльку одягають – вбрання та кольори підбирає майстер за своїми уподобаннями та враховуючи символічне призначення ляльки. Наприклад, якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини – для одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху в творчості – блакитні. І, звісно, велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.

Багато хто з дослідників, відзначаючи важливість традиційної ляльки у процесі виховання дитини і формування її світогляду, водночас залишає поза увагою інший аспект народної ляльки. Звісно, лялька завжди була іграшкою, але в древності кожна річ мала крім побутового, буденного, ще й сакральне призначення. І лялька – не виняток. З одного боку, гра з лялькою – це важлива складова прилучення дитини до пізнання світу і побутового життя, дівчинка, граючись з лялькою, психологічно готувала себе до майбутнього материнства. Однак в древності лялька мала досить віддалену схожість з живою людиною, на відміну від ляльки сучасної. Тому є причина не тільки майстерності лялькаря – до наших днів дійшли дуже вишукані ляльки, які свідчать про естетичний смак і художній талант майстра. На те були інші, потаємні причини. Вважалося, що якщо лялька дуже схожа на людину, в неї може перейти душа живого власника, і саме тому ляльку, особливо дитячу, або ту, що була призначена для ритуалів, свідомо позбавляли яскравих ознак «людськості», зокрема, в багатьох традиціях, в тому числі і в українській, ляльку «обезличували», обличчя її було або умовно промальованим, або ж його зовсім не було. Водночас, лялька за своїм декоративним оформленням та формою служить для дитини найпершим зв’язком із Традицією.

Але будь-яка лялька, а надто мотана лялька, у яку майстер вкладає свої думки і наміри, мала в усі часи й інше призначення, а саме – магічно-обрядове. Це вельми важливий культурний і навіть магічний феномен, про який зараз якщо й згадують, то здебільшого в контексті сумнозвісних «ляльок вуду», з допомогою яких чаклуни в Африці та на островах Карибського моря насилають хвороби і нещастя на своїх ворогів. Але нерідко забувається, що магія – це всього лише уміння працювати з певними силами природи, які до кінця ще не можуть пояснити вчені, і ці сили можна обернути як на шкоду, так і на користь, -- все залежить від намірів і дій конкретно взятої людини, яка проводить ритуал.

Створення «магічних» ляльок пов’язане з ритуалами та обрядами, що стосуються померлих предків або конкретних ритуалів, спрямованих на отримання доброго врожаю, відвертання засухи або навпаки, припинення дощів. Після виконання свого призначення така лялька знищувалася. До цих пір такі ритуали зустрічаються в племенах Африки та Австралії.

Раніше в Україні ляльку-мотанку робили, щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи хлопцеві.

Зокрема, дуже цікавим виглядає звичай робити ляльку-мотанку для викликання дощу. Це щнову нагадує про Велику Богиню, древньоєвропейську Богиню Дану – Праматір Вод, яка, за міфами європейських народів, народила усі ріки (і до сьогодні корінь імені цієї богині зустрічається в назвах багатьох європейських річок). Пізніше у слов’янських народів був культ богині Макоші – володарки живильних небесних вод (дощу), покровительки священних цілющих джерел, володарки і хранительки людських доль. До цієї богині молилися біля джерел та водойм, до неї зверталися з проханням про урожайні дощі. І зображували її жінкою з піднятими або розпростертими руками. До сьогодні розпростерті в жесті захисту руки – атрибут української ляльки-мотанки. Крім того, що Макоша – богиня води, вона ще й богиня-прядильниця, вона пряде нитки людських доль. І в даному разі ниточка, якою мотається лялька-берегиня – це теж символ щасливої нитки, що її пряде кожному з нас Велика Богиня. І майстриня, створюючи ляльку-мотанку, щакладає у своє творіння щасливі побажання, яких вона просить для майбутнього власника ляльки у Хранительки Долі…

IMG_5506Також за народними повір’ями, лялька – це вмістилище душі, життєвої сили людини. В багатьох культурах, зокрема, в Японії і в деяких племенах Америки було прийнято робити ляльку, що символізувала конкретну людину, для вигнання хвороби з тіла. Лялька, виготовлена з тканини або іншого матеріалу, використовувалася цілителями для лікування тяжких хвороб з допомогою магічного обряду. Ляльку спеціальним заклинанням зв’язували енергетично з хворою людиною, далі цілитель чи знахар замовлянням переносив хворобу на ляльку, після чого її закопували, спалювали або знищували іншим чином. Вважалося, що із знищенням ляльки піде й хвороба від людини. Аналогічні обряди в тій чи іншій формі існували і в інших традиціях, зокрема, і українські відьми-знахарки теж мали подібний звичай.

Звісно, іноді ляльку робили і на шкоду людині – зокрема, таке явище, як описують дослідники, мало місце на Гуцульщині. Добре цей обряд відображено у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».

Ляльку для такого ритуалу – чи то оздоровчого, чи навпаки, шкідливого -- робили з воску або тканини, іноді з глини – тобто, з матеріалів, які порівняно легко було знищити. Ляльку спеціальним ритуалом пов’язували з людиною, які хотіли завдати шкоди або навпаки, зичили добра. І коли виготовляли – подумки або вголос виголошували те, для чого робиться ця лялька. Іноді в ляльку зашивали шматочок речі, яка належала людині. Якщо хотіли пошкодити, то ляльку протикали терновим шипом або іншого колючого дерева. У Карпатах, кажуть, це треба було робити виключно голками, купленими на гроші, зароблені у вдови. Воскову ляльку могли розтоплювати на вогні.

Окремий різновид обрядової ляльки, яка робилася на добробут і щастя – це весільна подвійна лялька, що зображувала «князя з княгинею», тобто, молодого й молоду. Такій подвійній ляльці робили одну ручку на двох, що повинно було символізувати злагоджене любов’ю життя. І нерідко таку парну ляльку садовили на першій підводі, якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє подружжя від лихого ока. До речі, дотепер нерідко можна бачити на капоті машин весільного кортежу ляльку, хоча уже давно забувся первісний, сакральний символ цієї традиції.

Магічна роль мотаної ляльки, як захисного оберегу, відображене в народних казках. Лялька-мотанка є помічницею і берегинею героїні в казці «Василиса Прекрасна». Мати, помираючи, дає своїй доньці лялечку і наказує, щоб та берегла її, шанувала, годувала крихтами хліба і краплями молока – і лялечка завжди буде вірною помічнице. Дівчина виконує наказ матері, і лялька допомагає їй здійснити усі завдання, виконати усі забаганки лихої мачухи, вийти переможницею в символічному поєдинку з Бабою-Ягою і зрештою здобути щастя й добробут.

Очевидно, ця казка – відгомін старовинного звичаю, коли мотана лялька була символом Берегині роду, яка передавалася з покоління в покоління, від матері і до дочки, і ниточка, якою в’язалася лялька, ставала символічною золотою ниткою, яка єднала покоління в міцний єдиний Рід, берегла і захищала, давала силу, наснагу і добробут.

У наш час майстри, які працюють з традиційною народною лялькою відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини. Виготовлення ляльки-мотанки – це свого роду психотерапія, яка бере свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми. Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи по виготовленню ляльки, стають врівноваженішими, і разом з тим, вони роблячи свою лялечку, формують образ своєї майбутньої матері. Так само, жінки, які в період вагітності, проходять майстер-клас, формують для своєї дитини щастя, здоров’я, успіх.

Лялька-мотанка – це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Це ознака швидше не історичної спорідненості культурних традицій, які розвивалися у цих регіонах, єдніості духовного, сакрального простору для всіх людей, у яких попри всі війни і роздори, якими повна людська історія, завжди було прагнення до злагоди й гармонійного життя, яке уособлює зроблена з молитвою та любов’ю лялька-мотанка.

Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Sovelu
PostPosted: Fri Nov 26, 2010 1:59 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 05 Oct 2009
Posts: 660
Location: Белая Церковь

Ого! Попрацювала! Laughing Та на жаль, не всі розуміють українську мову... Confused
_________________
Был ветер, и камни стонали.
Как связаны холод и звёзды...
Но замерло всё на лезвии взгляда.
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Синица
PostPosted: Fri Nov 26, 2010 3:30 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 24 Aug 2009
Posts: 3972
Location: Украина

Sovelu wrote:
Ого! Попрацювала! Laughing Та на жаль, не всі розуміють українську мову... Confused


да я-то особо не работала, я ее просто в Нете нашлаWink Но, кстати, интересная статейка всё-таки.. а насчет украинского - ага, жалко.. зато нам хорошо, украинкам))..
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Алин
PostPosted: Fri Nov 26, 2010 3:32 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 01 Jun 2010
Posts: 245

Reina wrote:
Sovelu wrote:
Ого! Попрацювала! Laughing Та на жаль, не всі розуміють українську мову... Confused


да я-то особо не работала, я ее просто в Нете нашлаWink Но, кстати, интересная статейка всё-таки.. а насчет украинского - ага, жалко.. зато нам хорошо, украинкам))..

не сочтете ли за труд нам перевести коротенько?))
_________________
Кричи тебя ни кто не слышит, твоя душа со мной...
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Синица
PostPosted: Fri Nov 26, 2010 3:42 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 24 Aug 2009
Posts: 3972
Location: Украина

Неа)) И не потому что не хочу, а потому что в украинском языке оч много нюансов, которые исчезнут, если начну переводить и получится совсем не то, что нужно.. но, кому охота, просто зафигачьте в переводчик, смысл, думаю, можно будет уловить) А вообще переводы не люблю делать с украинского.. весь цимус теряется))
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Синица
PostPosted: Sun Nov 28, 2010 6:34 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 24 Aug 2009
Posts: 3972
Location: Украина



гы) осталось только веревочку сплести, чтоб на стену повесить..

а эту сегодня как-то так вроде и без особой надобности, просто оч хотелось, сделала.. внутри рис, гречка и пшеница) жаль, пока ниток не купила для более нормальной вышивки, но это пока только начало.. когда-то вышивала неплохо - получу зарплату, закуплюсь материалами, буду кукольничать)))



а следующие фотки - это просто мои "проекты" в будущем) хочу еще вот такую (хотя она, в принципе, просто игровая):






http://www.rukukla.ru/article/trya/mk_baba.htm - оттеда фотки и там же мастер-класс.

и вот ентенькую:




День и Ночь — куклы-обереги жилища. Бытовали они в Пензенской и Тамбовской губерниях, а также в Поволжье. Это две совершенно одинаковые куклы, но одна выполнена из белой ткани (День), а другая — из синей (Ночь). Днем выставляли вперед светлую, а ночью — темную. Куклы связаны одной ниточкой и представляют собой единую цельную композицию.

Этих кукол очень легко сделать своими руками. Для этого понадобятся только два одинаковых по размерам квадрата ткани синего и белого цветов, ветошь, синие и белые нитки.

Технология изготовления

1. В центр квадрата ткани выкладывается ветошь для набивки головы.
2. Квадрат ткани складывается по диагонали, формируется голова.
3. Отделяется голова, шея туго перехватывается нитками в тон.
4. По бокам формируются руки: уголки загибаются внутрь, завязывается пояс — также в тон ткани. На голове куклы крепится нитка — повязка (тоже в тон).
5. Вторая кукла делается точно так же, но из ткани и ниток другого цвета.
6. Из синей и белой ниток скручивается шнурок.
7. Сине-белый шнурок привязывается сзади к повязкам на голове кукол.

Куклы «День и Ночь» готовы. Теперь можно выбрать в доме место для этого оберега. Обязательное замечание: этим куклам, как и всем традиционным, не рисуют лица.
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Sovelu
PostPosted: Sun Nov 28, 2010 7:15 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 05 Oct 2009
Posts: 660
Location: Белая Церковь

Не люблю это слово, но скажу: Вау! ))))))))))
_________________
Был ветер, и камни стонали.
Как связаны холод и звёзды...
Но замерло всё на лезвии взгляда.
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Матушка Ветровоск
PostPosted: Thu Dec 16, 2010 3:00 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 16 Dec 2010
Posts: 4290
Location: королевство Ланкр

Да уж. Склоняю голову перед мастером))
Как раз на днях хотела сделать куколку, вот вы и материализовали мое желание) тепер уже и мастер-класс посмотрела, осталось только ткань достать из тумбочки.
_________________
Все пройдет, и это тоже
Back to top
View user's profile Send private message
Una
PostPosted: Fri Dec 17, 2010 9:38 pm    Post subject: re Reply with quote



Joined: 23 Nov 2010
Posts: 133
Location: Беларусь

Матушка Ветровоск wrote:
Да уж. Склоняю голову перед мастером))
Как раз на днях хотела сделать куколку, вот вы и материализовали мое желание) тепер уже и мастер-класс посмотрела, осталось только ткань достать из тумбочки.


Согласна с Матушкой (обожаю Праттчета!), тоже благодарю за инфу. Уже и сделала нескольких! Работала на таком подъеме! Домашние удивлялись, до 1, до 2 ночи, не могла остановиться. Как сфоткаю, обязательно выложу, правда ещё не знаю как... Соображу, может.
_________________
Возможно все!
Back to top
View user's profile Send private message
Аданика
PostPosted: Fri Dec 17, 2010 9:51 pm    Post subject: Reply with quote



Joined: 28 Jul 2008
Posts: 2742
Location: Край лесов и болот

Una, через Радикал-фото http://www.radikal.ru/.

Я своих куколок сделала года два назад - тоже такой подъем был, так перло!!! Не могла остановиться! Несколько месяцев просидела, потом даже выбирать стала - вот эта мне нравится больше, а эту можно и переделать...
Полезный процесс, в плане эмоций.
_________________
Back to top
View user's profile Send private message Send e-mail
Display posts from previous:   
Post new topic  Reply to topic Goto page Previous  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8  Next Page 6 of 8

Ведьмин форум Forum Index » ВЕДЬМИНЫ ИНСТРУМЕНТЫ, ГАДАНЬЯ, ТРАВКИ » Куколки
Jump to:  



You cannot post new topics in this forum
You cannot reply to topics in this forum
You cannot edit your posts in this forum
You cannot delete your posts in this forum
You cannot vote in polls in this forum

Load MainLink_Second mode.Simple v3.0:
Select now URL.REQUEST_URI: forum.fantasy-online.ru%2Fviewtopic.php%3Fp%3D83196
Char set: data_second: Try get by Socet: forum.fantasy-online.ru%2Fviewtopic.php%3Fp%3D83196&d=1

Археологические изыскания в Костроме и Костромской области



Powered by phpBB ? 2001, 2002 phpBB Group